Spartans Youth прийняли виклик. Ще одна думка про кемп в Білій Церкві




Сьогодні ми знову будемо говорити про дітей. Діти — наше все, бережіть їх, адже може саме зараз, їм потрібна ваша підтримка та опора. Підтримайте їх словом, справою, нехай відчувають – вони ваше все.

Минулого тижня ми говорили про дводенний кемп, який проходив у Білій Церкві з Олексієм Зоріним на чолі, сьогодні ж ми говоримо з гостями цього кемпу і їх тренером Дмитром Редькіним. Дмитро розповідає нам про свою дитячу академії, про секрети тренувань, про майбутніх «проспектів» свого клубу. Для майбутніх зірок УЛАФ Дмитро вже став другом, братом і, в чомусь, батьком.

 

Макс Шаповаленко – Дмитро Редькін

 

М. Ш. – Дмитро, привіт, розкажи, як твої хлопці потрапили на дводенний кемп до Білої Церкви?

Д. Р. – Вітаю, мені зателефонував Олексій Зорін і запросив до них в гості на кемп, так як у нас поки що не велика група дітей і різний вік для нас це був гарний варіант потренуватися з іншою командою, отримати досвід як ігровий, так і тренерський.

 

М. Ш. – Як діти відреагували на таку можливість?

Д. Р. – Вони завжди неймовірно раді поїздкам, особливо з ночівлею, це ж діти. Коли вони дізнались, яке поле у «Яструбів», і що нас розмістять в готелі, їх щастю не було меж.

 

М. Ш. – Що ти підкреслив для себе як тренер, після цього кемпу? Чи задоволений ти своїми вихованцями?

Д. Р. – Я побачив хороший підхід до справи, ряд нових вправ, яких раніше не робив з дітьми, ну і звичайно ж, в черговий раз переконався, що навіть два тренери в тренувальному процесі – це мало. Бачу куди рости. Дітьми задоволений, показали себе добре, спливли рядові помилки, які я їм раніше говорив, але вони не звертали на них увагу, але в змагальному процесі вони зрозуміли, на скільки важливі деякі тонкощі, і що тренер поганого не скаже.

М. Ш. – Розкажи, як і за яких обставин зародилася академія Спарти? Що тебе підштовхнуло на це?

Д. Р. – Діти це 20% населення, але 100% майбутнє. Це мій девіз по життю. На сьогоднішній день я шкодую, що не почав секцію раніше, але все йде як повинно йти.

На самому початку, коли тільки зароджувались Спартанці, я вирішив піти максимально правильним шляхом, щодо взаємодії секції та міста. Я зареєстрував федерацію міську, підписав договір з управлінням спорту Дніпра, отримав дозвіл на роботу в школах міста, почав секцію. Тепер потрібно продовжувати розвиватись і рости.

 

М. Ш. – Що найскладніше в тренуваннях дітей? адже тут потрібен особливий підхід, щоб не травмувати їх психіку і максимально розкрити з користю для команди.

Д. Р. – Головне, любити цих маленьких засранців)) вони це відчувають, тягнуться до тренера як до старшого брата, батька, просто товариша, тренування – це більше, ніж просто фізичне виховання, це важливо розуміти. Складно перемикатися від своїх проблем на основній роботі, потрібно готуватися до тренування добре, щоб було цікаво, плідно і, в той же час, кожному приділити увагу, щоб розкрити потенціал кожного окремо.

 

М. Ш – Що тобі подобається в тренуваннях дітей? Чому для тебе це важливо?

Д. Р. – Вони люблять, те що роблять, я це бачу, у них менше проблем і вони простіше збираються на тренування, з дорослими буває складніше, у кого робота, сім’я, діти, просто лінь або втома. Для мене важливі самі діти, вони наше все, то що ми в них вкладемо сьогодні, дасть свої плоди завтра.

М. Ш. – Які у вас вікові групи? Як проходить відбір? Чи спробувати може будь-яка дитина?

Д. Р. – У нас зараз змішаний вік, в основі це U13 та U15. Карантин завадив нашому весняному набору, він як раз зараз повинен проходити. Ми робили відкриті тренування в школах на уроках фізкультури, там дивилися дітей і запрошували конкретних дітей на тренування вже в амуніції, це їх дуже стимулює, але завжди говоримо, що кожен може прийти спробувати.

 

М. Ш. – Чи бачиш ти в них потенційно крутих гравців для нашого чемпіонату?

Д. Р. – Так, є дуже талановиті діти, є ті, хто лінується, але має великий потенціал, якщо візьме себе в руки, то зможе стати кращим в Україні як мінімум.

 

М. Ш. – Скоро ми побачимо твоїх хлопців в УЛАФ?

Д. Р. – Є два хлопця, яких вже цієї весни залучаю до дорослої команди, в цьому сезоні вони ще не гратимуть, але досвіду отримають більше, ніж на тренуваннях з молодшими хлопцями.

М. Ш. – Як думаєш, чого не вистачає дитячим академіям?

Д. Р. – Спільного навчання, це не тільки дитячим, це всім командам не вистачає, потрібно піднімати рівень футболу, починається це з дитячих секцій. Потрібно робити регулярне навчання для тренерів, регулярні тренінг-кемпи для гравців. Запрошувати фахівців або хоча б в рамках України ділитися досвідом, тоді буде зростання, моя думка.

 

Максим Шаповаленко