«Вовки» і «Вовчиці» — призери міжнародного чемпіонату з флаг-футболу. Частина 1




Хтось потягував пиво/каву на вихідних, а хтось просто зганяв у Словенію за 2000 км і привіз додому срібло та бронзу міжнародних змагань.

Ці хтось — команди «Вовки» та «Вовчиці» з Вінниці. Вони представляють великий спортивний клуб, який розвиває американський футбол, флаг-футбол, лакрос і чирлідинг у своєму місті. І чоловіча, і жіноча команди — постійні учасники українських змагань, і за останні два роки їм вдалося кілька разів представляти країну на закордонних турнірах.

Цього разу, після 27 годин тяжкої дороги, команди прибули до двох словенських міст — Домжале та Кочев’є — де на них чекали суперники з місцевих й італійських клубів.

Далі в двох частинах тексту — докладніше про ігри жіночої та чоловічої команд, враження учасників, а також несподіванки поза полем, про які просто неможливо не розповісти.

«Вовчиці» і tWigers Bowl

Першими суперницями українок на tWigers Bowl у Словенії стали Ranzide з італійського міста Трієст. З першої спроби «Вовчицям» вдалося пройти половину поля за допомогою пасової комбінації з фейк-вкладенням. Українки намагалися адаптуватися до нових суперниць, але після відкриття рахунку та успішної гри в обороні відчули себе впевненіше. І перша перемога! 18:6 на користь «Вовчиць» посилили в дівчат із Вінниці віру в свої сили.

Катерина Щерба в грі з Трієстом
Катерина Щерба в грі з Трієстом

Ще до початку другої гри гості з України зрозуміли, що наступна зустріч — з фаворитами турніру. По-перше тому, що «Тигри» — господарі, їх підтримують трибуни. А по-друге, команда з Домжале вже встигла здолати «Левиць» із Бергамо та показати гру високого класу.

У цьому видовищному матчі зійшлися дві команди, сильні як тактично, так і фізично. Перша половина закінчилася майже нічиєю — 7:6 на користь словенок. Однак у другій частині матчу господині зміцнили свої позиції, занісши ще два тачдауни. «Вовчиці» з притаманною їм стійкістю та силою духу намагалися зрівняти рахунок до останнього і набрали ще 6 очок. На жаль, фінальний свисток зафіксував першу поразку українок на tWigers Bowl — 20:12 на користь «Тигрів».

Ілона Іщук у грі проти Тигрів
Ілона Іщук у грі проти Тигрів

Третя гра «Вовчиць» — двобій з «Левицями» з Бергамо. Ці молоді дівчата заявили про свій запальний характер ще в процесі руханки. Галасливі, швидкі та спритні італійки змусили вболівальників «Вовчиць» понервувати. Крім того, вінничанкам після програшу кортіло швидко реабілітуватися.

За результатами першої половини гри українки повели в рахунку 6:13. Однак у другому таймі італійкам вдалося зменшити розрив. Варто відзначити досить суперечливий момент Ілони Іщук (№10). Дівчина перетнула заліковку з м’ячем, але бічний суддя вирішив, що захисниця зірвала з неї прапорець раніше. Можливо, ці 6 очок змінили б результат всього турніру. Остаточний рахунок матчу — 19:19. Овертайм для визначення переможця не проводили, оскільки результати матчів першого туру були суто символічними, а фіналістів визначали суто за результатами півфінальних матчів.

Вовчиці - Левиці
Вовчиці – Левиці

У протистоянні за вихід у фінал «Тигри» перемогли Ranzide, ведучи в 2 тачдауни (рахунок 19:7). Але гра «Вовчиць» і «Левиць» тримала вболівальників обох команд у напрузі до останньої секунди.

З перших хвилин матчу «Вовчиці» заробили два чудових тачдауни та здійснили перехоплення. Але ближче до кінця італійкам вдалося відігратися, а також отримати екстрапоінт. «Вовчиці» виглядали стомленими, і тут відбувся супермомент, який досі не вкладається в голові.

«Під час гри в захисті, на допомогу нашій підтримці на брівці в кількості трьох дівчат, які якраз викрикували «Вовчиці», на стадіон зайшла наша чоловіча команда «Вовків» (вони вже відіграли свій турнір). Усі гуртом почали викрикувати «Вовчиці». Це було дуже зворушливо, адже ми знали, що вони не потраплять на наші ігри через складнощі з транспортом. Але вони все-таки змогли приїхати і нас підтримати, і це було надзвичайно приємно», — саме цей момент Ілона Іщук виділяє як найбільш емоційний в усьому турнірі.

І правда, на брівці цей момент тоді викликав не лише захват і несподіванку, а й скупу сльозу. Важко описати суміш почуттів, коли наші три зірвані голоси розчинилися в гучних і таких потужних чоловічих криках. Це «Вовки», які зіграли свої матчі та повернулися заради підтримки дівчат. Так і працює взаємодопомога в клубі — так звана «Wolves Family» в дії. Після цієї миті у «Вовчиць» ніби відкрилося друге (хоча швидше — десяте) дихання, адже минала п’ята година ігор.

Після кількох визначних моментів Ілона Іщук (№10) заносить тачдаун, Інна Дарієнко (№4) заробляє екстрапоінт. Вінничанки знову лідирують, а матч завершується. Однак надміру прикрий момент — під час нападу «Левиць» футболістка «Вовчиць» впевнено йде на перехоплення пасу, м’яч практично в її руках! Але рикошет — і м’яч підхоплює італійка, а за мить забігає в заліковку. Реалізація «Левицям» теж вдалася. 20:19, і у «Вовчиць» лишалася тільки одна серія спроб, щоби відігратися. На жаль, заробити ще 6 очок вінницьким спортсменкам не вдалося, і «Левиці» пройшли у фінал з мінімальною перевагою.

Гра проти Левиць з Бергамо
Гра проти Левиць з Бергамо

З останніх сил, після справді блискучої гри, але такої гіркої поразки в одне очко, «Вовчиці» зіграли свій 5-й матч на чемпіонаті. Дівчата довели, що гідні п’єдесталу, здобувши перемогу над командою з Трієсту з рахунком 27:6.

У фіналі турніру «Тигри» з Домжале подолали «Левиць» з Бергамо з рахунком 20:18, знову-таки — з перевагою в два екстрапоінти на реалізаціях.

Гра з Трієстом
Гра з Трієстом

Результат українок — бронза. На загальних фото наші дівчата виснажені та трохи понурі. Але вже вийшовши з роздягальні, вони діляться одна з одною спогадами про ігрові моменти (які через адреналін ніби в тумані), фотографуються з MVP турніру та обговорюють свої успіхи та фейли з «Вовками».

Вінницькі Вовчиці
Вінницькі Вовчиці

Суб’єктивно — кожна гравчиня «Вовчиць» того дня переступила себе та зробила неможливе. Їхні фейки й реверси були ще хитрішими, ніж зазвичай. Паси квотербека — ще більш точними, а стрибки ресиверів — ще вищими. Авжеж, не без помилок. Але саме їхні самовіддані падіння, перехоплення й секи — це те, що шанувальники флаг-футболу згадуватимуть ще довго.

Об’єктивно — трохи статистики української команди:

 

Після повернення в Україну тренер і квотербек «Вовчиць» Катерина Тетерук так оцінює поїздку та виступ команди:

«Враження гарні, дуже сподобалося місто Домжале, атмосфера, люди. Сподобалася організація турніру і те, як тепло нас прийняли. Із поганого — лише довга, тяжка дорога. Результатом задоволена: провальних ігор у нас не було. Десь просто недотягли, не вистачило фізичних сил. Дуже прикро тільки за напівфінальний матч, програли лише одне очко. Ми тренувалися, але як виявилося — недостатньо. Турнір показав, що є над чим працювати. Як і завжди, на всі змагання їдемо лише за золотом».

Катерина Тетерук
Катерина Тетерук

 

 

Як бачимо зі статистики, Ілона Іщук, капітан захисту «Вовчиць», сейфті й ресивер (а на цьому турнірі ще й центр), показала нереальну результативність. Але планка все одно була вищою:

«Є тільки одне місце, після якого отримуєш задоволення — перше. У нас третє, а це означає, що недопрацювали на тренуваннях, на іграх були помилки — не зловлені паси, не зірвані прапорці. Свою гру в захисті не можу назвати хорошою, адже були важливі моменти, коли не зробила перехоплення, які могли б змінити хід гри, а можливо — і результат. Гра в нападі з позиції ресивера завжди є важкою і відповідальною, а на такому турнірі тим більше. Кожний пас, який тобі довіряє квотербек, має бути реалізований, а якщо ти помиляєшся, то підводиш команду. До цього турніру я готувалася частково грати з позиції центра, а це подвійна відповідальність, адже з відкиду починається гра. Не кожний мій «шотган» був хороший, але в загальному мені здається, що я впоралася».

Ілона Іщук
Ілона Іщук

Для Інни Дарієнко, ресивера київських «Бульдожок», це вже другий спільний закордонний турнір із «Вовчицями». Дівчина ділиться враженнями:

«Є таке слово excited. Було легке передчуття, адже про команди-суперниці ти дізнаєшся з анонсів. Ти думаєш, що потенційним лідером є одна команда, і зовсім не знаєш стилю гри. Усі грають абсолютно по-різному, адаптація приходить під час гри. Це чудовий досвід — стільки команд, стільки спортсменок. Дуже сподобалася організація, хотіли би приїхати знову.

Велика подяка Каті [Катерина Тетерук, тренер і QB «Вовчиць» — авт.] за велику роботу, а також крім підготовки і моральної підтримки — за мотивацію гравців, це дуже допомагає. Можливо, це не той результат, якого всі чекали, але це додатковий стимул далі працювати над собою».

Інна Дарієнко на прийомі
Інна Дарієнко на прийомі

Друга «легіонерка» вінницької команди на tWigers Bowl — Катерина Чуркіна, квотербек «Бульдожок». На турнірі вона спробувала себе в захисті (бліц) і в амплуа широкого приймаючого. І не без результатів — 2 тачдауни на рахунку:

«Це круте відчуття — заносити тачдаун. Тому що квотербек — це одне, а ресивер — зовсім інше. Не знаю, яким словом описати нашу гру. Ми просто боролися до кінця, вигризали кожен ярд, кожен прапорець».

Катерина Чуркіна після тачдауну
Катерина Чуркіна після тачдауну

Якими ж побачили «Вовчиць» господарі турніру?

Матія Кланчар, віцепрезидент клубу «Domžale Tigers» і координатор напрямку флаг-футболу, цілком задоволений Першим міжнародним товариським турніром у Домжале.

«Я дуже сподіваюся, що «Вовчиці» зможуть приїхати й на інші європейські турніри, тому що в команди великий потенціал. Ми побачили кілька чудових ігор в суботу. Дійсно майстерний QB [Катерина Тетерук — авт.] і ресивер № 23 [Катерина Щерба — авт.]. Але так як це командний спорт, можу сказати, що команда «Вовчиці» загалом була дійсно гарною, і я з нетерпінням чекаю зустрічі з ними на інших змаганнях!»

За словам Матії, в 2020-му році плани «Тигрів» аналогічні: організувати ігри теклу, домашній турнір в рамках Flag Liga Ladies (Чемпіонат Австрії), Національний юнацький чемпіонат з флаг-футболу, а також знову tWigers Bowl, на який уже так кортить повернутися українським спортсменкам.

 

Далі буде

Текст Анни Єгорової

Фото Аліни Смутко