«Вовки» і «Вовчиці» — призери міжнародного чемпіонату з флаг-футболу. Частина 2




У першій частині цього тексту я встигла розповісти лише про успіхи жіночої команди з Вінниці на турнірі в Домжале.

А що ж «Вовки»?

На жаль, поки ми цілу вічність їхали в Словенію, телепорт так і не винайшли. Тож потрапити на чоловічі змагання в місто Кочевʼє мені не вдалося. Але про цікаві моменти розповів віцепрезидент клубу «Вовки» Євген Хомин.

Поїздка загалом видалася дуже важкою через довге перебування в автобусі, але дружний і веселий колектив зробив його досить приємним. «Вовків», як і «Вовчиць», вразив високий рівень організації турніру, та й у цілому — рівень розвитку амфуту й флаг-футболу в Словенії. Але найважливіше, за словами Євгена, — це можливість розширити географію поїздок клубу, а також позмагатися з іншими командами, про які досі мало хто чув в Україні.

«Ми грали впевнено і морально не просідали в матчах. Показали декілька крутих фірмових комбінацій, які привели суперника в легкий шок J Найемоційніший момент змагань — перше перехоплення нашого молодого гравця. Він прочитав напад господарів турніру, перехопив пас і заніс тачдаун», — говорить Євген Хомин.

Рівень гри перших двох суперників — Kocevje Wild Hogs та Novo Mesto Knights — за словами Євгена Хомина, приблизно такий, як і у «Вовків». Команди грали і в пас, і в біг, але захист вінницьких футболістів був більш успішним і зупиняв напад. Про це свідчать хоча б два тачдауни, зароблені «Вовками» з захисту. А рівень команди Ljubluana Killer Bees, яка спеціалізується суто на флаг-футболі (не грають у контактний амфут), лідер «Вовків» оцінює вище:

«Ця команда показала дуже круті комбінації, нетипові для американського футболу, і їх можна грати лише у флаг-футболі. Тактично вони були кращі за нас, тому і перемогли. Нам вдалось розкусити їхній напад лише після перерви, але вже наздогнати не вдалось через брак часу. Нам є над чим подумати і проаналізувати гру».

«Вовки» готувалися до турніру лише два тижні: на жаль, більше часу не змогли приділити через одночасний набір у дорослу та дитячу команди, а також через ігри ДЮЛАФ. Можливо, у цьому полягає причина того, що не привезли золоті медалі — припускає Євген Хомин:

«Хотілося би привезти золото, але призові місця — це теж класно. З одного боку, є куди розвиватись, а з іншого — це підтверджує, що в нашому клубі рівень флаг-футболу досить високий і ми можемо змагатись на теренах Європи і займати призові місця».

Каверзне запитання

З огляду на успіхи «Вовчиць» і «Вовків», автоматично замислюєшся, чи готова Україна до дебюту своїх збірних із флаг-футболу.

У чоловічій збірній країни з флаг-футболу, за словами Євгена Хомина, сенсу немає. Адже більшість змагань у Європі проходять за клубним принципом. Крім того, в Україні немає клубів, які б культивували саме флаг-футбол. А от щодо жіночої збірної — в лідера «Вовків» інше бачення:

«З дівчатами це простіше і, як мені здається, реальніше. Вони розуміють всю красу флаг-футболу і правильно використовують особливості цього спорту. Але щоб це все мало сенс і стало можливим – треба мати постійний чемпіонат з великою кількістю команд. Ось у маленькій Словенії, де всього два мільйони жителів (трохи більше населення Вінницької області) у Лізі флаг-футболу грає 9 команд, у що важко повірити. Їхні клуби тренують команди U9, U11, U13, U15, U17 з флаг-футболу — як чоловічого, так і жіночого. Тому поки цього не буде в нас, про щось більше, ніж виїзд на турніри закордон окремих команд, важко говорити».

«Вовчиці» і «Бульдожки», присутні на турнірі, підтримують ідею створення жіночої збірної. Але для цього потрібно створити необхідні умови.

«На такі турніри нереально поїхати однією командою, коли в складі 8 осіб. Грати без замін 5 матчів підряд — це жахливо й безглуздо. Умови — це спонсор, щоб хоча би частково забезпечувати збірну», — вважає Катерина Тетерук, тренер «Вовчиць».

Капітан захисту вінницької команди Ілона Іщук додає:

«У перспективі було б чудово зібрати жіночу збірну з флаг-футболу для участі в міжнародних турнірах чи матчах.  Але для цього потрібно щоб кожна з жіночих команд, які є в нашій країні, розвивалися та прогресували з кожним сезоном. В ідеалі хотілося б, щоби кількість жіночих команд збільшувалася, а для цього клубам з американського футболу в різних містах України потрібно популяризувати і флаг-футбол».

Також актуальне запитання — хто би став тренером жіночої збірної. Опитані нами гравчині бачать у цій ролі або Руслана Чебаненка (наставник київських «Кепіталс» і «Бульдожок»), або запрошеного тренера зі США.

Замість P.S.

Після кількох діб у компанії дівчат і хлопців із Вінниці, я впевнилася, що «Вовча родина» — це не піар-хід і не пусті слова. Це підтримка й чесність, легкість і воля до перемоги. Вони вміють дивувати! Ці чоловіки розгадували каверзні логічні загадки в автобусі, співали пісень, жартували на митниці та розповідали анекдоти. Ці дівчата жодного разу не жалілися, що їм складно чи боляче, грали як востаннє, веселилися, бешкетували, допомагали одна одній — як на полі, так і поза ним.

«Вовки» — більше, ніж клуб. Флаг-футбол — більше, ніж спорт. Чекаємо на Вас завжди, доєднуйтеся!

 

Текст Анни Єгорової

Фото обкладинки Ольги Мірошниченко